Мій брат Тарас одружився шість років тому. З того часу ні я, ні наші батьки не переступали порогу їхньої хати. Усі свята, дні народження та родинні посиденьки неминуче відбуваються у батьків у їхній просторій хаті на околиці Києва. Мама готує гори їжі, сервірує стіл, а потім ще й пакує контейнери з домашніми котлетами та салатами «на доріжку» для Тараса та його дружини Оленки.
Коли Тарас щойно одружився, у Оленки незабаром був день народження. Мама, сповнена ентузіазму, вирішила влаштувати сюрприз: ми купили торт, вибрали гарний подарунок і збирались завітати. Мама подзвонила Оленці попередити, та та сухо відповіла, що нічого святкувати не планує. Мама, не здаючись, наполягала:
«Ми заскочимо лиш на хвилинку, випємо чаю і зїмо шматочок торта! Тобі ж нічого готувати не треба, Оленко!»
У підсумку ми все ж поїхали. Але замість теплої зустрічі нас чекав шок: Оленка вийшла нам назустріч на вулицю, пробурмотіла щось про «неприбрану хату» і навіть не впустила нас за поріг. Здивовані, ми вручили їй торт і подарунок прямо на сходах і поїхали додому. З того часу всі свята проходять у мами, а ми намагаємось забути цей незручний момент.
Оленка одного разу прямо сказала нашим батькам:
«У вас же велика хата, там і місця достатньо для гостей! А ми в однокімнатній квартирі як ми всіх прийматимемо?»
Я ледве стрималась, щоб не вилити на неї потік обурення. Невже в маленькій хаті не можна прийняти хоч свекрухів і чоловікову сестру? Це ж не натовп всього три людини! Але ми мовчали, аби не порушити мир.
Зараз Оленка на пятому місяці вагітності. Це буде перша онука для наших батьків, і мама, звісно, на сьомому небі від щастя. Вона постійно дзвонить Тарасу, питає, як почувається Оленка, чи потрібна їй допомога. Але нещодавно ми дізнались, що Оленка ще на початку вагітності звільнилась з роботи. Мама запанікувала:
«Вона погано себе почуває? Їй потрібна моя допомога?»
Тарас заспокоїв її: мовляв, у Оленки все добре, вона просто хоче «берегти себе». Ми лиш розвели руками. Тарас і Оленка завжди жили на широку ногу: ресторани, подорожі, дорогі шмотки. У них немає іпотеки квартиру вони успадкували від бабусі Оленки тож усі гроші йшли на розкоші. Але тепер, коли Оленка не працює, їхні доходи впали, а звичний спосіб життя під загрозою. Тарас намагався пояснити їй, що треба затягнути паски, але вона не готова відмовлятись від комфорту.
Оленка зізналась Тарасові, що звільнилась зі страху «щось підхопити на роботі». Її обережність зрозуміла, але бюджет тепер розтягнутий, а вона й далі вимагає того самого рівня життя. І ось, серед усього цього, Тарас раптом запросив нас до себе на свій день народження! Ми з батьками були в шоці. Тато навіть по
