Подруга втомилася від міської тривоги. Вона продала квартиру і купила хатинку в селі. До міста їхати сорок хвилин автобусом, є свій магазин, церква і пошта. Для подруги цього достатньо.
В селі познайомилась з чоловіком. Вони швидко знайшли спільну мову та стали жити вдвох. Подруга покликала мене на їхнє сільське весілля. Так і сказала: «Весілля пройде в кращих сільских традиціях! Ти точно повинна приїхати».
Гуляли всім селом. Пісні Вірки Сердючки горланили до ранку. Я мало спілкувалася з подругою, адже вона наречена. Чоловіка не роздивилася, але не дуже сумувала з цього приводу. Ще буде час для кращого знайомства.
На другий день, мене посадили поближче до молодих. Я зраділа цій новині. Нарешті з подругою поспілкуюся. Навмисне раділа.
Наречений поводив себе… Як його краще сказати? Він був не зовсім… Коротше! Наречений п’ялився на моє декольте і мацав мене за дупу! Вперше, я подумала, що мені здалося. Вечірка набирила обертів, як і сп’яніння нареченого.
Я втекла в куток до колонок. Танцювала з молодими дівчатами. Якщо чесно, ховалася від нареченого. Він швидко мене знайшов. Щось кричав і жестикулював, але я нічого не чула. Коли музика стихла, до моїх вух докотилося:
— Таких персиків раніше не бачив!
Що!? Як на це реагувати?! Я душилася від гніву, але виду не подала. Вдала, ніби погано чую і втекла. В подруги попросила вибачення, за швидку втечу. Додому поїхала на таксі.
Через тиждень, мене знову покликали в гості. Я встигла охолонути. Може чоловік перебрав на радощах, от і позалицявся до мене. Нічого ж серйозного не було.
Я помилилася. Чоловік намагався зайти в кімнату, коли я перевдягалася. Перед цим попередили його і попрохали сидіти на кухні. Він постійно хотів доторкнутися до мене. Прийде, обійме за плечі. Бере мої руки в свої долоні.
Подруга взагалі не бачила того, що бачила я. Сидячи за столом, сказав:
— Яка в тебе чудова подруга! За фігурою слідкує, вдягається зі смаком. Видно, городська дівка! А ти, кохана, на варенички не насідай. Бери приклад з подружки!
Я вдавилася, а подруга взягалі ніяк не відреагувала.
Прогостювала не довго. За цей час зрозуміла — ніколи не вийду за сільського чоловіка. За цей день я безліч жахів почула! Мою подругу вчили взуття чоловіку чистити, бо так вона свою шану показує! Борис, а так звали чоловіка подруги, вранці ходив в одній ніжній білизні, бо не міг шнати знайти. Просив подати йому одяг. Дружина ж саме для цього створена. Він дивився в холодильник і не знав, як суп з каструлю в миску насипати. Після кожного прийому їжі пив чарку. Список можна продовжувати, але я всього й не згадаю.
Більше до подруги не їздила. Зву її до себе в гості, але саму. Мені вистачило компанії її Бориса на довгі роки вперед.
