Десь годину спостерігала за майбутніми батьками, яких ледве можна було назвати дорослими тільки-но закінчили школу.
Недавно я була на прийомі в гінеколога. Як завжди, в черзі було повно людей, лікар запізнювався. Позаду мене стояла вагітна дівчина років вісімнадцяти, з нею майбутній батько, такого ж віку. Молоді «батьки» зовсім не звертали уваги на чергу й поводилися, як їм заманеться. Хлопець гучно сміявся на весь коридор, тішачись тим, що в них буде син:
Ну це ж класно, що син? Ееееееееееееееее…
Він повторив цю фразу разів десять, а потім раптом вигукнув:
О, ми ж імені ще не придумали! Давай назвемо його іменем когось з лікарів!
Він почав блукати коридором, вголос читаючи прізвища й імена всіх лікарів, коментував кожне. Закінчивши цю «екскурсію», хлопець сів біля дівчини, далі хіхікав. Повз проходила літня жінка, не втрималася й зауважила:
Молодий чоловіче, ведіть себе тихіше!
Хлопець з подивом повернув до неї голову й відповів:
Бабцю, а може ви теж вагітна! Хе-хе-хе…
Дівчина його сумирно посміхалася, з тим самим безглуздим виразом обличчя. Ледве стримувалася, щоб не зробити зауваження вагітній. А хлопець узявся за нову тему їжу.
Я так хочу їсти! Ай-ай-ай-ай-ай…
Голова обертом, а ще півгодини в черзі…
Ходімо на вареники! Потім повернемося!
Не хочу вареників.
Ти така вередлива стала! Га-га-га…
У всіх вже голова боліла від їхньої балаканини, але слава Богу, пара таки пішла геть: чи то на вареники, чи то на галушки, вже не важливо. Головне вони вийшли.
З жахом подумки уявила, яким буде виховання цієї майбутньої дитини. Ймовірно, виросте така ж невихована. Хочеться сподіватися, що хоча б дідусі з бабусями втрутяться у виховний процес, але якщо вже своїх так виховали, то навряд чи для онуків щось зміниться.
