Безвихідь ролі
Юлія вперше задумалася про розлучення через півроку після весілля. Але тест показав дві смужки, і думка розчинилася у хвилях ранкового токсикозу.
Уперше вона побачила Андрія у барі, куди її затягли колишні однокурсниці з хореографічного училища — «ну хоч раз розважитися». Впевнений у собі чоловік із дорогим годинником сидів за стійкою, перегортаючи документи, і здавався їй людиною з іншого світу.
— Ти занадто гарна, щоб сумувати, — сказав він, коли вона лишилася сама за столиком — подруги побігли попудрити носики.
Він ще щось говорив, Юлія не може пригадати. Пам’ятає лише, що його голос звучав як теплий коньяк — насичено, з оксамитовими нотками.
Андрій був старший на вісім років, володів часткою у сімейному бізнесі з продажу побутової хімії. Юлія привабила його тим, що була абсолютно не на своєму місці у цьому барі, ніби вперше туди потрапила.
Крихка, красива, і, як він зрозумів під час розмови, скромна у бажаннях. Виросла в бідній родині, все дитинство працювала на мрію про балет, потім отримала травму й перекваліфікувалася у тренерку.
Отже, молода, бідна, наївна. Ідеально підходила на роль дружини. Він сказав це матері того жого вечора, коли вони познайомилися:
— Здається, я знайшов дівчину, яка народить тобі довгоочікуваних онуків.
Коли через три місяці Андрій зробив Юлії пропозицію, її мати плакала від щастя:
— Нарешті ти будеш забезпечена!
Майбутня свекруха, Галина Степанівна, не соромлячись оглянула наречену з усіх боків, як породисту кобилу:
— Гарна дівчина. Беремо.
Усі клопоти із організацією весілля родина нареченого взяла на себе.
— Ти не проти блакитного торта? — запитала свекруха в Юлії. — Блакитний — колір нашої фірми.
Наречена посміхнулася:
— Звичайно, як ви скажете.
У медовий місяць молодята полетіли до моря. Вже у літаку Андрій попередив:
— Мама хвилиться, якщо я довго не на зв’язку. Дзвонитимемо двічі на день — вранці і ввечері. Раджу записувати враження чи фотографувати — мама любить подробиці.
Після повернення почалося життя Юлії у новій родині.
— Мама просила передати, — Андрій поклав перед нею блокнот у шкЮлія подивилась у вікно, де падав сніг, і раптом зрозуміла, що завтра вранці візьме дітей і вийде з цього будинку назавжди.
