Хотіла як найкраще
Так, я розумію, що ви не зобовязані! Та ж це ваша рідна кров! Невже ви залишите хлопчика взимку без теплої одежі? Сашко, хіба я тебе так у дитинстві вчила? наполягала свекруха.
Телефон лежав на столі. Після кількох родинних скандалів Сашко засвоїв: коли дзвонить його мати, краще увімкнути гучний звязок і розмовляти з Лесею Степанівною разом із дружиною. Інакше вона просто зламає їх поодинці.
Лесю Степанівно, ми ж не відмовляємо вам у допомозі, відповіла Оксана. Але якщо вам так важко зі Славком, віддайте його нам. Ганна не проти, ми з нею говорили.
Свекруха замовкла на кілька секунд. Мабуть, прикидала, що вигідніше: позбутися непроханих обовязків чи зберегти важелі впливу на дочку. Переміг другий варіант.
Та ви ж навіть не уявляєте, на що наражаєтеся! зневажливо відповіла Леся. У вас же ніколи не було ні дитини, ні кошеняти. Ви обидва цілими днями працюєте, хто з ним буде? Чи думаєте, що діти самі ростуть, як бурян? Дитині потрібна турбота, увага, душевна теплота!
Я це розумію, спокійно сказала Оксана. Але якщо вже так вийшло, ми б щось придумали, впоралися б. Я б звільнилася. Вважай, пішла б у декрет замість Ганни.
Так, а жити ви на що будете, олігархи?
Та ви ж самі казали, що я копійки в родину приношу. Як-небудь викрутилися б і без цих копійок.
Свекруха притихла. Сашко втомлено зітхнув: Оксана в їхній родині була новенькою, а йому вже було нудно від усього цього тиску.
Ну зрозуміло. Ультиматуми мені ставите, нарешті невдоволено проказала Леся. Ну-ну, давайте. Ви ще молоді, дурні, не розумієте, у що вплутуєтеся. Я ж знаю, я ж усім допомагаю, всю тягартю на себе беру. А ви противитеся. Та знайте: поки ви тут своє «Я» демонструєте, дитина мерзне й хворіє через вас.
Після цього свекруха поклала слухавку. А Оксана сіла поруч, обійняла Сашка і згадала, як усе починалося.
…А спочатку Леся Степанівна здавалася доброю і гостинною, хоч і дуже своєрідною жінкою. Вона приймала Оксану у себе вдома з усмішкою, хоча та ще не була її невісткою. Леся накривала столи так, що вони тріщали від страв, а коли молоді відїжджали навантажувала їх мішками з продуктами.
Жінка дуже швидко увійшла в життя Оксани. Вона дзвонила кожен день, питала, чи все гаразд, чи не ображає її Сашко, запрошувала в гості. Одного разу навіть допомогла влаштувати маму Оксани до лікарні через знайомих лікарів і домовилася, щоб за нею доглядали на найвищому рівні. Оксана була дуже вдячна Лесі за це.
Але помічала Оксана й інше. Варто було не підняти трубку чи перервати розмову через спішні справи, як майбутня свекруха ставала зовсім іншою людиною. Після такого вона тижнями не дзвонила першою, спілкувалася зверхньо і явно чекала вибачень.
Ну зрозуміло, такі всі ділові стали, що я вже непотрібна, ображалася Леся в таких випадках.
Тоді Оксана посміхалася, намагалася звести все до жарту, але відчувала, що «турбота» її майбутньої свекрухи якась липка, зобовязуюча.
У Лесі був не лише син, а й дочка, Ганна. Зовиця теж викликала в Оксани подвійні відчуття. Ганна майже ніколи не посміхалася, здригалася від гучних звуків, завжди намагалася швидше піти до своєї кімнати й замкнутися.
Оксана списувала це на вік. Ганні тоді було лише шістнадцять. Мабуть, їй було нудно серед старших.
А чим Ганна захоплюється, якщо не секрет? запитала якось Оксана у Лесі перед новорічними святами. А то я вже всю голову собі зламала, не знаю, що подарувати.
Та нічим вона не захоплюється, роздратовано відмахнулася Леся. Сидить цілими днями, уткнувшись у свій телефон. Все їй не так, все не те, все важко. Нічого їй у житті не треба. Нероба…
Тоді Оксана остаточно переконалася, що щось у стосунках дочки й матері не так. Її власна мати ніколи б так не сказала. Вона завжди говорила про доньку лише добре. І чудово знала, що їй подобається, а що ні.
Пізніше Оксана ще більше переконалася, що Леся недолюблює Ганну. Свекруха могла усміхатися невістці й одразу ж голосно, грубо, на підвищених тонах лаяти доньку за погано вимиту посуд. Не з тими подругами спілкується, не так ходить, не ту музику слухає… І це лише те, що бачила Оксана.
Не дивно, що у вісімнадцять Ганна швидко вискочила заміж. Не стільки з кохання, скільки з бажання втекти з дому.
От же дурниця! обурювалася тоді Леся. Звязалася з якимось недороском. Вирішила, що її ще десь чекає. Та ж він її через місяць кине!
Оскільки Ганна вирвалася з-під материного контролю, уся увага свекрухи переключилася на Оксану й Сашка. Якщо раніше Леся здавалася невістці непоганою
