В мене залишився тільки батько. Він самотужки виховував мене. Мама покинула нас під час пологів. Я ніяк не хотіла народжуватися. Мама стрAждAлA від довгих пологів, втратила багато крові. Переливання її не врятувало. Вона п0mEрлA.
Батько швидко взяв себе в руки. Я ніколи не бачила його сліз. Він тримав своє горе при собі. До шістнадцяти років, я думав, що в батька залізне серце, а потім знайшов маленьке мамине фото. Він беріг його в паспорті. Тоді я зрозумів, як важко йому було. Він кохав маму все життя. Другий раз не одружився.
Ми з батьком частенько сварилися. Я хотів одного, а він іншого. Конфлікт поколінь — стара історія. Під час сварок, ми ніколи не переходили на особисте. Ми сварилися так, щоб завтра нам не було соромно один перед одним.
Я почав kyрuтu в тринадцять років. Батько зловив мене за цим ділом. Він витяг цuгAр_ку і наказав kурuтu. І так чотири підряд. На п’ятій, я втратив свідомість. Прокинувся в лікарні. Діагноз: гостре ніk0тuнoвE отруєння. Дякую батьку! Більше я не kyрuв.
У восьмому класі познайомився з Валею. Дівчина з характером. В її очах помітні бісові вогники. Про таких кажуть — гостра на язик. Воно й правда так! Валя вміла за себе постояти… і за мене також. Ти їй слово, а вона тобі двадцять. Я одразу вирішив, якщо ми будемо разом більше п’яти років, одружуюсь на ній!
Знайомство батька і Валі пройшло гостро. Вони весь вечір посміхалися через силу. Не сподобались вони один одному. Треба додати, що в них надзвичайно сильно схожі характери. Можу тому вони не любили бачитися?
Батько казав про Валю «мегера», а вона про нього «старий дурень». Я мовчки слухав. Старався робити вигляд, ніби мене не існує в такі моменти. В них була особиста неприязнь. Вони не подобалися одне одному, але Валя вважала мого старого гарним батьком, а він приймав її, як мою майбутню дружину.
Прийшов час вступати в виш. Я обрав, склав екзамени і не зміг там вчитися. Після першого семестру зрозумів — економіка не моя наука. Батько порадив забрати документи та спробувати свої сили наступного року. Я не вірив своїм вухам. Він заплатив гроші і втратив їх. Чому його це не хвилює?
— Гроші — це звичайний папір. Він не має ніякої цінності. Я буду себе все життя картати, якщо ти обереш не правильний шлях.
Я послухав батька. Тільки з третьої спроби знайшов себе. Вступив на дизайнера. Батько не заперечував. Він допомагав усім, чим міг.
З’явився шанс повчитися за програмою обміну. Головна умова — знання мови. Батько спонукав мене спробувати свої сили. Він знайшов гроші та репетитора за декілька днів. Я вчився. Три місяці пройшли в плідній праці. Завдяки батьку, мене обрали, як одного з кращих, вчитися за кордоном.
Тут я залишився. Дружину забрав до себе. Хотів батька перевезти. Він різко відмовився. Сказав, тут, — на батьківщині, — він може сам собі на хліб заробити, а за кордоном ніхто не знає, як доля складеться. Батько катастрофічно боявся бути зайвим, стати тягарем чи набридливим стариганем. Він зібрав гроші на похорон, коли йому стукнуло сорок. Відкладав гроші з двадцяти років собі на сиділку.
Батько різко захворів. Все йшло добре. Він бігав, їздив на риболовлю, полював і тут, як грім серед ясного неба. Хвороба зав’язала його в тугий вузол. Він ходив худий та згорблений. Не міг з ліжка піднятися.
Ми приїхали до нього за декілька годин. Він відмахувався від нашої допомоги. Сказав, де гроші на похорон лежать. Вказав, де кошти на сиділку і дав номер, куди дзвонити. Ми викликали Людмилу, але з квартири не пішли.
Батько не хотів їхати в лікарню. Змусити його не могли. Доросла людина. Знає, що робить. Через два тижні, він різко поправився. Підскочив з ліжка, випрямив спину і побіг в парк на пробіжку.
Прийшов з «Київським тортом». Знаєте що? Я ненавиджу той торт. Він мені в кошмарах сниться! Його любить Валя. Батько приніс його їй. Він так зробив перший крок до їхнього примирення. Валя не грала роль гордої панночки. Вона зробила чаю і всіх покликала до столу. Я мовчки пив, а дружина з батьком їли торта. Ложками. Цілого торта. Я пішов, а вони до ранку говорили про щось своє. За «Київським тортом».
Три дні ми постійно кудись ходили. Батько не давав нам спокою. Він повів нас в кіно, потім на каток і, нарешті, в МакДональдз.
— Хочу зрозуміти, що ви в тих бургерах знаходите! — Сказав він тоді.
Під вечір третього дня, батько п0mep. Він ліг на ліжко, поклав руки, як mpEць і позвав нас до себе.
Я нічого не говорив. Знаю батька. В нього все життя сплановане. Якщо він вирішив вmupAти зараз, його ніхто не переконає в іншому.
Він поцілував мене в щоку, міцно обійняв. Покликав Валю.
— Доню! — Він цього слова дружина заплакала. Гіркі сльози лилися градом. — Вибач, що раніше не спілкувався з тобою. Я такий впертий дурень! — Батько і її міцно обійняв.
Його очі дивилися нам прямо в душу. Ми не спускали з батька поглядів. В його очах бігали, такі знайомі мені, вогники. А потім… Вони почали гаснути. Повільно…
Батькові скляні очі дивилися на нас, коли його забирала швидка. Розтин показав останню стадію раку. Батько знав про неї.
