Не всім дітям щастить з хорошим та безхмарним дитинством. І я була саме такою дитиною.
Дякуючи моєму батьку, якого я прекрасно пам’ятаю, моє дитинство було схожим на справжнє пекло. Приходячи додому з роботи не в настрої він частенько(майже кожного разу) влаштовував cкaндaли через дрібниці або ж взагалі на рівному місці. Ми ніколи не знали що буде цього вечора.
Але лише скандалами не закінчувалось… Так, він дозволяв собі підіймати руку на матір. Коли таке починалось, я молила батька не чіпати маму, але кожного разу він відштовхував мене лящeм. Тобто я теж в певній мірі отримувала на горіхи.
Я ніколи не розуміла, чому мама ніяк не покине мого батька. Але згодом вона пояснила мені це тим, що батько хоча й тир ан, який часто тягнеться до оповитої та застосовував до обох нас нас ильство, але він дуже добре заробляв, тому вона хотіла кращого матеріального стану для мене. І я досі цього не розумію, бо те, як я росла, набагато більше на мене вплинуло, в поганому сенсі. Та краще б я жила не маючи хороших іграшок та без стильного одягу але при цьому щаслива та не 6ита. Я точно не хотіла бачити як тато б’є маму та при цьому самій отримувати.
Одного дня, коли мені було п’ятнадцять, батько не прийшов додому. І наступного дня він теж не прийшов. Повернувся до рідної квартири батько в цілому через три дні. І батько не прийшов просто так, а увірвався до квартири та почав збирати речі. Навіть мамині золоті сережки прихопив з собою. Він пішов до іншої жінки.
Мама довго плакала, ридала та молила його зупинитись та залишитись. Але він був невмолимим. А я знову ж таки не розуміла, чому вона так за нього тримається? Нехай йде, нам буде важко, але ми будемо тепер жити спокійно.
Ось тепер ми почали жити без батька, без постійних скандалів та рукоприкладства. Так, нам було важко, адже мама не працювала з тих пір, як вийшла за мого батька, тому ні досвіду, ні особливих вмінь в неї не було. Я теж ходила на підробітки, які були доступні для підлітків. Але все таки згодом ми все таки змогли вилізти з бідності.
Тепер мені вже двадцять п’ять років. Ми змогли почати жити досить заможно, мама відкрила невеличкий бізнес, я влаштувалась на хорошу роботу та хочу починати власну справу. І от, після тринадцяти років відсутності, батько повернувся та просився прийняти його назад.
Він розказав, що після того, як покинув нас на голодне життя та пішов до іншої – та інша покинула батька через три роки, бо не збиралась терпіти його так само як робила моя мати. Коли вигнали з роботи він поїхав на заробітки. Було в нього багато різних жінок, в той час коли мама через нього не змогла знайти достойного чоловіка, бо боялась що знову буде переживати з ними те саме, що пережила з батьком.
Потім в батька стався інсульт і тепер він нікому не потрібен. І вирішив, що ми приймемо його назад. А мама подумує справді прийняти його. В кінці кінців я сказала мамі, що не змінився він, та й повернувся батько коли йому стало щось потрібно. А де він був, коли нам було важко? А чому він так жорстоко з нами поводився та позбавив мене щасливого дитинства, а маму молодості?
В кінці кінців ми прогнали чужого тепер нам чоловіка і продовжили жити спокійно та щасливо.
