Максим був талановитим хлопчиком. Його батько Ігор був відомим музикантом, і він мріяв, щоб його син став нащадком його музичного таланту. Але Максим не відчував натхнення до музики, яке відчував його батько.
Кожного ранку, коли наставав час йти до музичної школи, Максим відчував себе як у в’язниці. Він просто не мав бажання грати на будь-якому інструменті, навчатися нотам і слухати класичну музику. Його серце кликало до іншого — до спорту, до природи, до відкриття нових місць. Але Ігор не розумів його і насильно волочив сина в музичну школу.
Максима не раз душили сльози, коли батько брав його за руку і тягнув на заняття. Він намагався відмовитися, просив, благав, але Ігор був переконаний, що це єдиний шлях до успіху для Максима. Він казав: «Ти моє дитя, і я знаю, що для тебе краще. Ти повинен виконувати те, що кажу. Мені видніше, що тобі треба».
Проте, кожен раз, коли Максим входив у музичну школу, його серце сковувала тривога і відчуття безсилля. Він не розумів, чому його батько не може прийняти його бажання бути самим собою, дати можливість робити те, що він хоче.
Одного разу Максим більше не зміг стримати свої емоції. Він зупинився на середині коридору музичної школи, розплакався і закричав:
-Я не хочу бути музикантом! Я не хочу грати на інструментах! Це не моя стихія!
Ігор здивувався такій реакції Максима, але його гордість не дозволила йому піддатися. Він суворо поглянув на сина і сказав:
-Ти не розумієш, що робиш. Я твій батько і знаю, що тобі потрібно. Ти продовжиш навчатися музиці!
Але замість того, щоб покоритися батькові, Максим вирішив взяти власну долю у свої руки. Він зібрався з духом і зустрівся з батьком вдома. Це була серйозна розмова, де Максим пояснив, що його справжнє щастя лежить в інших сферах життя, і музика не викликає у нього жодних емоцій.
Ігор спершу був розчарований, але, поглянувши в очі сина, він побачив в них силу і рішучість. І батько відступив. Він не став наполягати. Він зрозумів, що є речі, нам непідвладні.
Батька зворушила поведінка сина. Він підійшов і обійняв його, наче благословив на його путь.
У хлопця наче вантаж впав з плечей. Він вільний від батьківських намагань затягнути його в світ музики. Так, Максим не проти послухати музику, але так, за настроєм. Тепер для Максима відкрилися нові горизонти. Він може самостійно вибирати свій шлях у житті.
Хлопець почав приділяти увагу спорту, вчився новим навичкам, відвідував спортзалу. Так у нього появилися друзі і бажання пов’язати власне життя зі спортом.
Чи доводилося Вам переконувати власних дітей у їхньому виборі? Сприймати власні бажання за їхні?
