Я був ще зовсім юним, коли зустрів ту підступну людину. Він залицявся до мене, сипав компліментами, поводився так, ніби був ідеальним чоловіком. Але щойно отримав від мене те, чого бажав, зник із мого життя без жодного слова. Наше розставання було для мене страшним ударом, однак тоді я ще не розумів усіх наслідків наших зустрічей. Я був приголомшений, коли дізнався, що стану батьком. Спочатку не сказав про це нікому. Проте згодом зрозумів, що це вже не приховаєш все ж минуло чотири місяці, й я наважився розповісти про це мамі. Вона ж одразу поділилася цим із моїм батьком. Замість підтримки у відповідь я почув лише звинувачення і лайку.
Під тиском страху перед ганьбою сімї мої батьки вмовили мене перервати вагітність, хоч це і загрожувало моєму здоровю. Після довгих вагань я погодився. У наступні дні я багато разів гірко плакав, із розбитим серцем через те, що зрадив свою ще ненароджену дитину. Досі прошу у Бога пробачення за скоєне. Моє життя ніби зупинилося. Я навіть думав, що не хочу далі жити. Та батьки залишилися байдужими їх хвилювала лише власна репутація в нашому селі під Львовом.
Зрештою я вирішив утекти з дому й упродовж двох років мені це вдалося. Я закінчив університет у Києві, самостійно збудував успішну карєру, забезпечив собі гідне життя.
Здавалося, я досягнув усього, про що раніше міг тільки мріяти. Але була річ, яку не купиш за гроші родинне тепло. Саме цього мені бракувало найбільше. Я давно вже втратив можливість стати батьком. Я зустрічався з дівчатами, отримував пропозиції шлюбу, але як тільки вони дізнавалися, що дітей у мене ніколи не буде, просто зникали з мого життя. За все це винні мої батьки. Вони позбавили мене щастя пізнати радість батьківства. Я не хотів із ними спілкуватися, навіть бачити їх не хотів. Коли батько переніс інфаркт, а мама вмовляла мене допомогти йому, я відмовився. Вони мене зрадили. Щоб трохи заспокоїти совість, щомісяця надсилаю їм кілька тисяч гривень. Я впевнений, що справжні батьки мають підтримувати своїх дітей, а не відвертатися від них у важкі часи. Мої ж батьки так і не зрозуміли, скільки болю вони мені заподіяли.
