Багато років терпіла п0гАне ставлення до себе від рідних. Всю хатню роботу робила я, хоча в хаті живуть всі дорослі люди. В якийсь чудовий момент, вирішила кардинально змінити своє життя. П0кинулА сім’ю та втЕклА з дому. Ні про що нЕ жАлкую, чого не скажеш про моїх рідних

Я жила разом з чоловіком, молодшим братом та дочкою. Всі дорослі люди, але ніхто за собою не прибирає. Ліжка застеляю я, перу, мию посуд, готую, вигулюю собаку. Якщо не приготую поїсти, то всі сидітимуть голодні. Встаю в 5:30. Ледь встигаю собі на роботу взяти поїсти. Іноді немає часу зібрати обід чоловіку. Він ніколи не каже «дякую», але завжди кричить, коли не встигаю скласти йому їжу.

Брат мав пожити в нас тимчасово. Він заробляє достатньо для самостійного життя, але знімати квартиру не думає. Йому добре на всьому чистому та приготовленому. Розмови ні до чого не приводять. Тисячу разів говорила, як мені важко за всіма прибирати, а брат лише киває головою.

Дочка давно вивчилася, заробляє на життя і живе разом з нами. Вона пропадає на гульках. Вдома нічого не робить. Їй подобається жити вільним життям і ні про що не думати. Недавно вона завела кота. Доглядаю за ним я. Донька гладить його, грається з твариною, а годувати не думає.

Я втомилась так жити. Всі дорослі, але нічого робити не хочуть. Я зібрала свої речі, взяла скоплені гроші та поїхала в інше місто жити. Зняла квартиру, знайшла нову роботу. Дала собі слово — віднині жити для себе. Мені тільки 44 роки.

Перші гроші витратила на новий одяг. Раніше купувала речі в секонхенді. Вперше, за багато років, купила новий одяг. Частенько ходила на каву з колегами. Забула, коли останній раз відпочивала. Могла спокійно йти з роботи і не спішити додому. Я відчувала надзвичайне щастя, спокійно йдучи. На вихідних дивилася фільми, читала книжки та гуляла по парку. Готувала мало. Мені вистачало маленької кастрюльки супа на два дні.

Наступним кроком стала покупка нової косметики. Живучи з чоловіком, майже не фарбувалася. Не було часу. Постійно працювала. Зараз для мене життя відкривалося з нової сторони. Я багато років витратила на сім’ю. Вважала її збереження своїм щастям. Як я помилялася.

Два роки пройшли чудово. Я жила для себя. Поїздила, побачила Україну. Обзавелася новими подружками. Вони якось сказали мені:

FreeStockImages

— Ми надзвичайно щасливі, що ти нарешті почала жити! Світ надзвичайно цікавий, а ти сиділа стільки років в чотирьох стінах! А зараз світишся від щастя!

До мене почав залицятися чоловік. Дарував гарні букети, цукерки, ставився з повагою. Я не звикла до такого. Мій колишній чоловік сприймав мене, як обслугу. Всі ці зміни мені подобались.

З рідними не спілкувалася два роки. Вони осуджували мене. Донька вважала мене зрадницею. Кожен її дзвінок супроводжувався істериками. Вона не могла спокійно зі мною говорити. Висувала лише претензії. Я думаю, донька не хотіла звикати до дорослого життя і нових обов’язків. Зручно жити, коли за тебе все роблять.

Чоловік писав погрози. Він не хотів відпускати мене. Погрози не припинялися впродовж року. Він міг подзвонити вночі і почати поливати брудом. Не знаю, навіщо так довго це терпіла. Номер змінила тільки рік назад. Може так трапилось, бо я звикла все терпіти. Зміни в характері трапляються не швидко. Тільки зараз навчилась просити дотатковий стік з цукром, яко кава не солодка.

Мій брат мене зрозумів. На разі це єдинний член сім’ї, з яким зберегла стосунки. Він вибачився за свою поведінку. Зараз він живе окремо на свої гроші. Декілька раз приїжджав до мене у гості. Мій новий номер знає тільки він. Брат добре ставиться до моїх змін.

Я твердо впевнена, ніколи не пізно змінювати життя. Буде важко, страшно, але воно того варте. Зараз відчуваю себе надзвичайно щасливою. Вдячна собі за прийняте два роки назад рішення. Жаль, що раніше не зважилась на радикальні зміни. Віднині рухатимусь тільки вперед, без оглядки назад.

Оцініть статтю
Джерело
Багато років терпіла п0гАне ставлення до себе від рідних. Всю хатню роботу робила я, хоча в хаті живуть всі дорослі люди. В якийсь чудовий момент, вирішила кардинально змінити своє життя. П0кинулА сім’ю та втЕклА з дому. Ні про що нЕ жАлкую, чого не скажеш про моїх рідних