Моя бабуся створила бізнес з нуля. Вона багато працювала в молодості, йшла на пролом до своєї цілі. Жінка відкрила два салони краси, один магазин косметики та парфумерії, два магазини жіночого одягу і кав’ярню. Бабуся нічого не жаліла для своїх внуків. Брат з сестрою ставилися до багатст бабусі, як до своїх. Вони вважають нормальним просити в неї дорогі подарунки чи виплатити за них кредит. Бабуся не відмовляє, хоча треба. З іншого боку, це моя думка, а гроші не мої. Бабуся сама вирішить, куди і на що витрачати свої кошти.
Жінки, в нашому роду, мають проблеми зі здоров’ям. Мами не стало майже два роки назад саме через гінекологічну хворобу. Бабуся пережила небезпечний вік без наслідків. Ми раділи і, на якийсь час, заспокоїлись. Виявилось, дарма. В бабусі знайшли іншу хворобу. Найстрашніше, що може бути, звір з трьох літер. Він пожирав нашу бабусю повільно, але впевнено. Жінка потребувала нагляду та турботи.
Наша сім’я одразу запропонувала бабусі жити з нами. Мій чоловік проходив курси першої медичної допомоги. Він не медичний працівник, але зможе надати першу допомогу, якщо вона знадобиться. Брат з сестрою гризли один одному горла. Вони, в прямо сенсі цих слів, бігали на задніх лапках перед бабусею. Брат обіцяв цілодобовий нагляд та постійну підтримку. Сестра пропонувала найняти сиділку і звозити бабусю в санаторій. Я зрозуміла звідки стільки турботи, а чи бачила бабуся те ж саме?
Вона прийняла пропозицію брата. Сестра посіріла від цієї новини. Через стиснуті зуби, промовила:
— Швидкого одужання, бабусю!
Перевозили бабусині речі ми з братом. Сестра зникла. З того дня, навіть не дзвонила. Я розумію на що вона розраховувала. Лицемірно, як на мене. Бабусю потрібно любити не за гроші, а за те, що вона є. Мами не стало, зараз є всі шанси втрати і бабусю. Окрім неї нікого не маємо.
Бабуся жила в брата місяці. Кожен день дзвонила їй і запитувала про здоров’я. Говорили декілька годин, прощалися довго. Чоловік сміявся. Каже, поки ми прощаємося, він встигне пирога спекти.
Наступив День народження Миколки. Нашому сину виповнювалося шість років. Цієї осені йде до школи. Хвилюється не на жарт. Малеча постійно розпитує про наші шкільні дні. Бабуся не врятувалася від розпитування. Вона з радістю згадувала роки юності. Брат приїхав з сім’єю, а сестра не змогла. Досі ображається на бабусю, але намагається вдати байдужість.
Наші діти гралися, ми обговорювали свої проблеми. Чоловік, спеціально для бабусі, спік тертий пиріг. Він рідко готує, але, для моєї коханої бабусі, зробив виняток. Вона розтанула від подарунку. Сказала:
— Встану зі столу, коли побачу пусту тарілку!
Ідилія продовжувалася до одного моменту. Бабуся дала моєму чоловіку конверт. Вона намагалась приховати свій жест. Брат помітив, але не подавав виду. В конверті бабуся дала грошей.
— Не знала, що купити. Миколці все треба. Тут вистачить для школи. Купите йому форму, взуття, портфель і все інше. Тільки купіть те, що йому сподобається! Добре? — Прошепотіла бабуся.
Чоловік кивнув. Сунув гроші до кишені і продовжив далі їсти. Брат не веселився. Він посидів ще хвилин п’ятнадцять. Прощаючись, зіслався на втому. Бабуся поїхала з ним.
Дала бабуся десять тисяч гривень. Ми витратили їх так, як нам сказали. Відправила фото покупок сестрі. Вона збирала доньку до школи. Ми обмінялися фотографіями і я розповіла звідки гроші на обновки. Швидко забула про цю історію. Не варто було цього робити. Брату не сподобалось скільки грошей подарувала бабуся нашому сину.
Мені подзвонили в дванадцять годин ночі! Брат кричав, наче його ріжуть:
— Якого дідька вона дала тобі гроші?! Я за нею дивлюся, скрізь вожу, а бабло тобі дають?! Щоб до ранку скинула мені на карту десять тисяч!
Я не встигла нічого відповісти. Брат подзвонив різко і так само швидко скинув дзвінок. Я стояла, з широко відкритими очима, посеред кімнати і нічого не розуміла. Чоловік порадив лягти спати, а, в ранці, розібратися з нахабним братом. Я послухала.
На наступний день, не встигла нічого зробити. На кухні сиділа бабуся. Вона пила чай з моїм чоловіком. В прихожій стояли чорні валізи з білим орнаментом. Нічого не розуміла.
Бабуся побачила мене, засміялась і промовила:
— Дитино моя, чого в порозі стоїш? Сідай снідати! Я у вас поживу. Мені тут більше подобається. О, точно! Час звільни. Будеш вчитися моїм бізнесом керувати!
Виявилось, бабуся перевіряла своїх внуків. Вона хотіла поділити статки порівну, але побачила, з якого тіста зроблені її внуки.
Брат дзвонив, вибачався. Сестра згадала про хворобу бабусі. Якось виросла турбота внуків, коли гроші від них тікали.
