Бабуся врятувала дитину від сирітства. Матір взялася за голову лишень тоді, коли у вічі заглянула старість

Галина впевнено крокувала по життю, як високий гірський хребет, несучи на своїх плечах тягар минулого і сподівання на майбутнє. Дівчина часто згадувала дитинство, коли її мати покинула її ще немовлям. Галина відчувала гіркоту у серці. Мати вирішила йти своєю дорогою, залишивши за собою болючі сліди у дитячому безневинному серці.

Бабуся, вірна оберегу своєї родини, прийняла маленьку дівчинку під свої крила. Вона стала для Галини не тільки вихователькою, а й найкращою подругою і незрівнянною наставницею. Бабуся віддавала їй все, що в неї було: свою любов, час, увагу і знання. Вона заповнювала порожнечу, що залишила мати, розкривала перед дівчиною широкі простори освіти.

Галина засвоїла важливі життєві уроки. Вона працювала наполегливо, намагаючись вирішити важливі питання, щоб забезпечити своє майбутнє. І коли настав час, дівчина добилася успіху в своїй професії, заробляючи гідну оплату за свою працю.

Так, Галина за короткий термін змогла навіть придбати на виплат квартиру. Бабусі на той час уже виповнилося 85 років, і вона не захотіла тягнутися з внучкою до міста. Пам’ятаючи турботу старенької, дівчина винайняла для неї няню. У вихідні часто навідувалася до бабусі, везла їй гостинця.

Усе було б добре в Галини, коли б не тінь минулого. Одного дня матір, яка колись відвернулася від рідної доньки, нині повернулася в її життя, претендуючи на все, що належало їй. Помешкання, заслужений відпочинок та навіть догляд за собою — мати хотіла усе це повернути собі. Манірна жінка навмисно піднімала пил, намагаючись зіпсувати життя Галини і відняти в неї все, що вона так мужньо здобула.

Але Галина була сильною, такою, яка гідно вміє себе захистити. Дівчина не пізнала ні крихти любові від рідної матері. Для неї ця жінка була зовсім чужою, навіть врожою, бо так нахабно зараз посміла претендувати на куток у її помешканні. Галина відстоювала своє право на щастя і гідність, бо її дитинство навчило боротися.

Таким чином, Галина виявилася сильнішою, ніж хтось було міг очікувати. Вона перетворила біль і розчарування в сили, що дають їй сили боротися з усякими труднощами. Вона ніколи не схилялася перед випробуваннями.

Дівчина не зводячи пильного погляду з жінки, що як жебрачка стояла перед нею, мовила:

— Хто ти? Я вперше тебе бачу!

І ці слова були правдою. До того матір ніколи не провідувала своєї дочки. Аж поки по селу не пішов поголос, що Галина стала панею. На сьогодні очолює відділ збуту. Одне слово, дає собі раду сама в цьому житті.

Саме після почутого в її матері народилося бажання провідати дочку і погрітися на старості під її крилом. Однак не склалося. Галина змалечку не знала матері. Не відчувала її тепла. Її голівку ніколи не гладила рука матері. Зате в школі її завжди називали сиротою, що дошкульно врізалося у вуха. Кололо в серце. Але вона пережила цей біль…

Галина зуміла подолати всі незгоди, які поставали на її шляху, разом із бабусею. І тепер в неї не було ріднішої людини. Дівчина знайшла в собі силу пробачити матері її негідний поступок, викреслила з серця образу на неї. Але в серці так і не зародилася любов і не засвітилися очі теплом під час зустрічі з тією жінкою.  На прощання Галина лиш запитала, чи вона потребує на сьогодні їжі? Так, — кволо кивнула головою. Дівчина сунула їй в долоню 500 гривневу купюру і зачинила двері.

У Галини символом материнської любові на все життя залишиться бабуся. Разом вони змогли створити світло, яке світило їм у будь-яку погоду.

Це була історія про мужню дівчину, яка заборонила минулому визначати її майбутнє. Вона створила свою долю, незалежну від обставин. Галина розуміла, що любов, дбайливість і самовідданість є тими скарбами, які ніколи не можуть бути забрані, бо вони пронизують серце і живуть у душі.

Оцініть статтю
Джерело
Бабуся врятувала дитину від сирітства. Матір взялася за голову лишень тоді, коли у вічі заглянула старість