Зайшла в продуктовий магазин. На касі величезна черга. Стояли довго. Перед мною бабуся. Вона взяла половинку хліба, два яйця, три картоплини та одну морквину. Мало, але мізерні пенсії змушують наших людей на всьому економити.
Підійшла черга бабусі. За касою сидів молодий хлопчина. на вигляд йому років двадцять, не більше. Він пробив усі покупки бабусі.
— Це все? — Запитав касир.
— Так, синку. — Кивнула бабуся.
— Зачекайте двадцять хвилин. — Попрохав касир.
Він встав з робочого місця і пішов кудись. Ми не зрозуміли, що відбувається. Куди це він зник серед робочого дня? Обурення в черзі росло, а хлопчина не повертався. Ми вже хотіли покликати охоронця, щоб повернув горе працівника назад. Він приніс два великих пакета. З них хлопець витяг: гречку, рис, макарони, цукор, цукерки, печиво, картоплю, буряк, моркву, часник, цибулю, а також — твердий сир, молоко, сметану та кисломолочний сир. Це все касир пробив в чек бабусі. Вона не розуміла, що відбувається. Хлопець поклав свої гроші у касу. З бабусі не взяв ні копійки.
Разом з охоронцем, зібрали пакети з продуктами. Бабуся не могла прийти в себе. Вона намагалась протестувати, але її ніхто не слухав. Тепер треба придумати, як це все добро принести додому. Я погодилась допомогти. Бабуся відійшла від шоку і стала всім гаряче дякувати. Побажала нам повен міх!
Хлопчина молодець. Подав гарний приклад. Буду старатися робити щось хороше, адже багато людей потребують допомоги. Те, що для нас звичне, для багатьох — розкіш.
