Мудріших людей, ніж моя бабуся, я ще не зустрічала. Вона завжди могла мені пояснити незрозумілі для дитини речі. Коли її не стало, з моєї душі ніби відірвали кусочок.
Пам’ятаю, як мені було сім років, батьки завезли мене в село на все літо. Коли бабуся була зайнята, я могла подивитись мультфільми, або що. Якось я натрапила на передачу, де чоловіки розмовляли про те, якою має бути жінка. Всі їхні розмови зводились до того, що жінка має бути зручною для чоловіка, інакше навіщо вона взагалі потрібна. Це питання тоді обурило мене, та глибоко засіло в голові.
Того ж вечора, підійшла до бабусі, та запитала, якою ж насправді має бути жінка. Вона здивувалась, але відповідь дала.
“Жінка має бути такою, як їй хочеться. Якщо сьогодні в неї поганий настрій, дозволь поплакати, або покричати. Якщо ти щаслива, не соромся, показуй своє щастя всім та кожному. Але головне не забувай, жінка має бути мудрою та самодостатньою. Чоловік в житті, це добре, проте надійся завжди тільки на себе. Люби себе та цінуй “.
Ось такі нескладні речі вона мені тоді сказала. Ніби дурниця, яку розуміють всі, проте дуже часто забувають. Бабусині слова я роздрукувала на папері, та повісила у своїй кімнаті на стіну. Кожного разу, коли в житті складнощі, я просто перечитую їх, роблю глибокий вдих, та йду далі. Якщо я не буду потрібна собі, то не буду потрібна нікому.
Дякую, бабусю, за твої слова. Вони досі гріють теплом моє серце.
