Олена приходила до неї раз на два дні. Залишала їй їжу та воду біля ліжка й ішла геть.
У мене є сусідка, яку звуть Олена. Її мати багато років живе сама. Колись вона дуже добре готувала. З великою радістю варила й пекла для всієї родини й завжди частувала сусідів.
Але Олені було соромно за свою матір, адже та була простою сільською жінкою, яка все життя працювала на землі. Після смерті чоловіка мати залишилася сама. Олена дуже рідко навідувала її. А її матір почала часто забувати різні речі, іноді навіть говорила якісь дурниці.
Одного разу Олена завітала до матері, і в хаті був дуже сильний запах паленого. Виявилося, що та забула вимкнути духовку.
Що ти, Господи, робиш? Навіть підігноти собі їжу не можеш? Зіпсуєш всю хату! почала кричати Олена.
Доню, перепрошую! Перший раз таке трапилося! мати почала виправдовуватися.
З часом їй ставало гірше. Вона ледве пересувалася навіть по хаті.
Одного дня вона подзвонила Олені й сказала:
Оленко, мені погано! Піднявся тиск! Чи не могла б ти прийти?
Я тобі що, лікар? Виклич швидку! відповіла Олена й кинула слухавку.
Потім мати взагалі перестала виходити з хати, і Олені довелося їздити до неї раз на тиждень. Вона купувала найдешевші продукти, трохи прибирала й виносила сміття. А при цьому завжди дуже злилася:
Не розумію, як так можна! Живеш одна, а скрізь такий безлад! Тобі не соромно?
Зазвичай Олена грюкала дверима й ішла геть. Нарешті мати перестала навіть вставати з ліжка. Олена приходила до неї раз на два дні. Залишала їжу й воду біля ліжка й ішла. Одного разу прийшла а мати вже не дихала. Після похорону Олена почала часто приходити на могилу.
Вона постійно повторювала:
Як же я сумую за моєю рідною і коханою мамою! Вона була для мене найдорожчою людиною у світі!
Невже вона дійсно памятає тільки хороше? Чи забула, як знехтувала матірю, як не хотіла їй допомагати, як не хотіла піклуватися? Як таке могло статися?
