Анна зустріла Андрія на курсах в університеті. Вона ще тоді жила в передчутті хороших змін, і аж ніяк не допускала, що ця зустріч переверне її життя з ніг на голову. Він був у її смаку. Високий, розумний і дотепним. А для неї — найкращим чоловіком на землі. Вони проводили разом безліч незабутніх моментів, ділилися своїми мріями та планами на майбутнє. Анна була переконана, що знайшла свою істинну любов у цьому чоловікові.
Пройшло кілька місяців, і Анна вирішила вийти заміж за Андрія. Вона була повна надій, що їхнє сімейне життя буде сповнене любові, взаєморозуміння та щастя. Однак, після одруження виявилося, що Андрій не той, за кого вона його уявляла. Він проявився з зовсім іншого боку, виявив свої недоліки і негативні риси, про які Анна навіть не підозрювала.
Замість того, щоб бути турботливим чоловіком, Андрій виявився самовпевненим і егоїстичним. Він не проявляв інтересу до її потреб і бажань, а лише дбав про свої власні. Андрій став зневажати її думки та почуття, не проявляючи жодного розуміння. І що більше Анна пізнавала Андрія, то щоразу глибше переконувалася, що її уявлення про нього — це повна ілюзія.
Виявивши свої негативні риси, Андрій вже не був тим чоловіком, в якого вона закохалася. Його ставлення змінилося, а його дії стали викликати розчарування та біль. Анна втомилася від постійної боротьби за увагу та повагу від свого чоловіка, але нічого не змінювалося. Ця безнадійна ситуація викликала в неї сумніви і бажання розірвати ці стосунки.
Один випадок цілком протверезив Анну і спонукав до зміни свого рішення щодо спільного життя. Анна якось увечері втомлена поверталася додому, перечепилася за виступ і впала. Як наслідок — розрив сухожилля і вивих руки.
Після операційного втручання Анну виписали додому. Їй приписали постільний режим і спокій. Вона безпорадна лежала в ліжку. Не звикла до такого режиму. Чекала на Андрія, щоб хоч якось розвеселитися. Проте вигляд чоловіка їй не сподобався. Він глянув на неї з-під лоба і кинув:
-Я хочу їсти.
-Я також.
-То чого ж ти вилежуєшся! Хто ж тобі їсти має подавати? — підвищеним тоном запитав.
-Лікар заборонив мені тривалий час навантажувати ногу. Крім того, при русі вона мене болить, — пояснила чоловікові.
-То що тепер нам кухаря винаймати чи няню? — знову буркнув він. І вже з притиском додав: «Вставай і подай мені їсти!»
Анна не вірила власним вухам:
-Невже він не розуміє, що їй боляче? Невже він не має ні крихти жалю до неї? Невже так важко самому зготувати хоч раз за все їхнє спільне проживання звичайну вечерю? — потік роздумів підхопив Анну і болісно здавив скроні.
Аж тепер відкрився він для неї. Тепер вона цілком пізнала його! Егоїзм зашкалював. У нього не було ні краплі жалю до неї. Про любов і не йшлося.
-Потвора, — несподівано вирвалося в неї в голос.
Він почув і заревів як звір. Підніс над нею кулак. Анна незмигно дивилася на нього, розлюченого і страшного. Не вірила своїм очам, що ще буквально кілька місяців тому відчувала до нього трепетні почуття, ніжно припадала до його грудей.
Він не посмів її вдарити. Кулак завис у повітрі і беззвучно опустився. По її щоках потекли сльози. Напруга минула.
Анна зрозуміла, що разом з тим чоловіком не хоче бути й миті. Він буквально за ці кілька хвилин став для неї цілком чужим. Навіть потворним.
Вона не стала чекати наступного дня. Набрала телефон батька:
— Тату, приїдь. Ти мені дуже потрібен!
За двадцять хвилин під вікном зупинилася машина. В квартиру увійшов дещо схвильований батько.
-Допоможи мені, будь ласка, зібрати речі. Потім усе поясню, — попросила вона.
До години часу сумки були спаковані. Анна ще раз оглянулася і зняла зі стіни свою улюблену картину. І опираючись на руку батька пострибала на одній нозі до машини. Тато завантажив сумки у багажник. Авто рушило. Анна відчула в грудях полегкість. краєчком губ усміхнулася батькові:
-Дякую, тату, що ти в мене є!
Так, Андрій був важким випробуванням у її житті, але вона вивчила важливий урок — не триматися за те, що не працює. Іноді нам потрібно розірвати токсичні стосунки, щоб полюбити себе та знайти справжнє щастя.
