Алло, Соломіє, можеш приїхати? Мені ніяково
Алло, Соломіє, можеш приїхати? Мені ніяково Тарас із Марічкою залишили мені Владика й пішли до друзів, а додзвонитися не можу.
Знову залишили? Та ну ж бо! Зараз приїду, мамо.
Не минуло й півгодини, як Соломія вже була біля матері.
Тиск підскочив, не збивається. Голова розламується
Може, викличемо швидку?
Не треба, просто полежу. А Владко не дає скаче, лізе всюди, малий ще, нічого не тямить
Соломія забрала онука до іншої кімнати.
«От знову вони пішли, а дитину на хвору прабабцю. Як же це люто!
Мати вже літня, їй важко, а їм байдуже. Тільки б гуляти та пити».
Годину потому син із дружиною зявилися. З запахом перегару.
Тарасе, бабусі погано, а ви телефони вимкнули! Навіщо знову Владика їй залишили?!
Мамо, та все гаразд! Бабуся просто грається, вона міцна, як дуб!
Не смій так говорити! Зовсім совість загубили! Оселилися тут, а тепер ще й стару людину навантажуєте!
Та ви ж не хочете нам квартиру купити, де ж нам жити?
А може, підете працювати? Владка вже можна до садочка віддати з двох років беруть. Знайдіть роботу!
Ми працюємо! Веде
