Аліса приходила до нас ледь не кожен день. Вона не могла стриматися перед моїм чоловіком. Вдягала короткі спідниці, блузки з глибоким декольте та носила підбори. Аліса приносила моєму чоловікові торти чи кекси зі своєї пекарні. Жінка завжди робила укладку, фарбувала обличчя, покривала нігті лаком. Вона виглядала бездоганно кожен день. Склалося враження, ніби вона така вся ідеальна та гарна двадцять чотири на сім.
Чоловік приймав подарунки Аліси. Він балакав з нею по тридцять-сорок хвилин. Мене накривала нудота, коли я чула їхні воркування. Вони взагалі нікого не соромилися. Чоловік почав запрошувати Алісу до нас додому на чай. Його не бентежила моя присутність в квартирі. Парочка сиділа на кухні, пила чай, їла Алісині кексики і мило щебетали.
Я всіляко виражала своє невдоволення. Чоловік послухав мене. Більше Аліси в нашому домі не було. Я полегшено видихнула. Мені здалося, ніби чоловік хоче мені зрадити. Це були лиш гарні манери від сусіда, — мого чоловіка. Такі думки бігали в моїй голові. Я дуpEпA. Справжня іді0тkA.
Мій чоловік не запрошував Алісу до нас, бо став ходити до неї. Він проводив час в її пекарні. Після роботи йшов туди і сидів до закриття. Перед сном, вони гуляли разом по місту. Через місяць, чоловік почав ночувати в Аліси. Я не знала, як бути. Хтось сміявся з мене і тицяв пальцем, інші співчували та бажали терпіння і сили. Навіть не знаю, що гірше.
З чоловіком розлучилися. Він пішов до Аліси. Вона ходила гордо. В мою сторону кидала принизливі репліки. Я не розумію, чому чоловік не бачить її ставлення до нього. Для Аліси він черговий трофей. Це я та жінка, яка кохає його з сьомого класу, ніколи не зраджувала і завжди була поряд: і в горі, і в радості.
Я ходила ніяка довгі місяці. Щоб зайняти себе почала ходити в кружок макраме. Мені подобалося моє хобі. Я проводила за ним всі вільні хвилини. Стосунки мого чоловіка з Алісою дали тріщину. Він почав дзвонити мені. Кликав на каву. Я хотіла відмовити йому, але добре подумала і придумала. Заберу своє назад. Мій чоловік досі мій, не дивлячись на наше розлучення і його зраду. Я погодилася піти з ним в кафе. Ми потихеньку відновлювали наші стосунки.
Прийшла черга Аліси хвилюватися. Вона дзвонила моєму чоловікові кожні десять хвилин. Суперниця вимагала відчитуватися за кожен крок. Вона писала десятки повідомлень. Іронія в тому, що Аліса мала цивільного чоловіка, коли залицялася до мого. Вона витурила його, щоб жити з моїм. Зараз я заберу своє назад, а вона залишиться ні з чим. Так їй і треба!
Два місяці пройшли в побаченнях. Ми знову розписалися. Чоловік переїхав назад до мене. Я рада такому закінченню історії. Аліса нехай лікті кусає! На чужому горі, щастя не побудуєш. Сподіваюся, вона засвоїть цей урок на все життя!
