Але ж ти розумієш, Марічко, що на таких, як ти, не одружуються, спокійно заявив Арсеній, є жінки для кохання і приємного проведення часу, а є ті, що бережуть себе до шлюбу. Ти, на жаль, не до них належиш.
Що в мені тобі не підходить, Арсеній? Я ж готую смачно, виглядаю чудово, в домі чистота. Чи я тобі до вподоби? здивовано запитала Марічка, дивлячись на чоловіка, якого колись вважала коханим.
Ось у чому справа! Ти вже зіпсована. Пойми: таких, як ти, не беруть за дружин. З такими лише знайомляться без зобовязань. А одружуються з цнотливими дівчатами, у яких ти перша. Щоб ноги чоловіку мити, воду пити, як у прислівї, задоволений останнім словом, Арсеній відвернувся до стіни і захропів.
Тиждень тому Марічка сиділа в кавярні на Андріївському узвозі зі своїми подругами, ділячись планами: «Життя налагоджується. Тридцять вже не дівчина, а карєра, квартира, автомобіль, виглядаю чудово. Можна й заміж, і дітей мати!». І кандидат уже був наче з мрії. Арсеній, ніколи не був одружений, жив окремо, хоча квартиру придбав спільно з мамою. Чотирнадцять років різниці, красень, доглянутий, майже без шкідливих звичок і з серйозною посадою. Суцільне везіння.
Познайомилися на роботі: він прийшов до неї в стоматологічний кабінет пацієнтом, а вийшов з закоханістю. Марічка тоді працювала в поліклініці й у приватній лікарні, тож особистого часу не вистачало. А тут квіти, не банальні троянди, а півонії в лютому! Ресторан І закрутилося.
Тільки одне турбувало: два роки стосунків, а пропозиції руки й серця не було. Подруги натякали: пора Марічці заміж. Вона й сама це відчувала, тож наважилась поговорити. Під час розмови перед сном почула: вона «зіпсована», «не для шлюбу».
У голові не влітало. Що він собі дозволяє?! Наступного вечора Марічка знову зустрілася з подругами в кафе, шукаючи пораду.
Уявіть, дівчата, почала вона, він сказав, що я вже не та! Що на таких не одружуються!
Ти серйозно?! здивувалась Катерина. Ти ж красуня, розумниця, самодостатня!
Каже, що одружуються лише з цнотливими, а я, мовляв, третій сорт бракована. І що мені тепер робити? У всьому іншому він мені підходить: розумний, має гроші, в ліжку все добре.
Марічко, киней його, поки не зламав твою самооцінку, хмикнула Лідія.
А ще краще привези його до нас! У нас з Михайлом саме річниця десять років шлюбу! Нехай подивиться, що таке сімя, додала Катерина.
Вирішено запросити його. Арсеній, який зазвичай не любив подібних заходів, раптом погодився і навіть сам сів за кермо. Марічка вже передчувала приємний відпочинок з подругами нарешті не вона буде вести назад.
На дачі у Катерини та Михайла, що стояла в селі під Київською областю, було подомашньому: діти, шашлики, співаючі пташки, песик Бублик, що бігав, ніби мав невидиму батарейку.
Застілля тривало з полудня до вечора. Старші розійшлися, діти вклалися спати. За столом залишилися «свої» подруги, господарі й Арсеній. Пили чай з ягодами, їли калачі, розмовляли.
Скажіть, Катю, чому Марічка досі не одружена? Ви ж вже десять років в шлюбі, почав Арсеній.
Не всім пощастило закохатися на третьому курсі, як мені, знизала плечима Катерина. Я тоді вчилась, працювала, часу не мала.
А ви виходили заміж цнотливою?
Та ви що! розсміялася Катерина. Ми з Михайлом з першого курсу разом!
Але ж він був першим?
А вам що, паспорт показати? обурився Михайло. Моєю дружиною стала, і крапка.
Ось бачите! Значить, вона була «чистою». Це повага. А як одружитися з жінкою, що мала до тебе кілька? Це ж сором для родини!
А що за рід такий поважний, що вам обовязково «без минулого»? засміялася Лідія. Тож чому ти тоді Марічці надії давав?
Я нікому нічого не обіцяв, знизав плечима Арсеній. Ваша подруга сама мала б розуміти: вона жінка другого сорту. А для шлюбу з нею потрібні серйозні причини. Я їх не бачу.
А я, значить, і взагалі третій сорт, розлучена з дитиною, усміхнулася Лідія. Жаль тебе, чоловіче. Тебе й твій рід.
Ти як з жінками в моєму домі розмовляєш? піднявся Михайло. «Сорти» у нього! Сам ти прострочений оселедець! Він схопив Арсенія й витягнув його на двір. Йому це було не складно два метри зросту, кремезний.
Геть звідси! Псувати свято не дам. Якби не дівчата, давно б набив тобі пику. Ти нам не гість.
Марічко, я їду. Ти зі мною чи лишаєшся? гордо виголосив Арсеній, підхоплюючи свою сумку.
Марічка, заливаючись сміхом, не змогла відповісти. Арсеній, не дочекавшись підтримки, грюкнув хвірткою і поїхав.
Ну, Михайле, спасибі, хихикнула Марічка. Все! Жодного чоловіка більше! Навіть простроченого!
Погана ідея була просвітлювати його про шлюб, усміхнулася Катерина. Але який персонаж! Дівчата, чули? Я перший сорт! А ви вже як вийшло.
Жарти тривали цілий вечір. Потім Лідія відвезла Марічку додому. Життя повернулося до звичних прийомів пацієнтів і заповнення історій хвороби.
Арсеній більше не телефонував.
Марічко Дмитрівно, вам залишили конверт на рецепції, сказав Ленка.
Дякую, Леночко, перегляну пізніше, відповіла вона.
Закінчивши прийом, Марічка відчинила конверт. Усередині було
