11 життєвих історій з дитинства, які піднімуть настрій на цілий день

В кожного з нас є історія чи історії з дитинства, які досі заставляють нас шарітись або ж від душі сміятись. І сьогодні я розкажу вам декілька смішних, милих, в деякій мірі навіть дивовижних та стовідсотково ностальгічних історій від людей, що вирішили поділитись ними.

1.В дитинстві в мене була дуже цікава гра, яку б багато мами хотіли що б їхні діти також грали. Я брала сумки, клала туди подушки, іграшки, шарфи і тому подібне, надівала хустку та сідала на ліжко і уявляла, що я в електричці. «Грала» я в цю гру протягом години, а маму виганяла з кімнати, щоб не мішала мені.

2.Коли я була маленька то часто бігала по городі поки бабця з дідом копали картоплю. І якось побачивши лежачу без діла лопату вирішила викопати дивну гірку. Встромивши лопату в цю ямкою я з диким вереском втекла, бо ж по лопаті полізли мурахи. Хто ж знав, що дивна ямка то мурашник.

3.Всі пам’ятають мультик «Черепашки-ніндзя». Так от, я дуже любила цей мультик. І мені так сильно стало шкода черепашок, що вони їдять лише піцу та живуть в каналізації і я чітко вирішила їм допомогти. Мене зупинили біля калітки з тарілкою пиріжків і подушкою.

4.Був випадок, коли мені було 5 років. Я пішов в магазин по продукти з бабусею. І в магазині одна бабуся не зробила комплімент, що яка я красива та мила дівчинка. Але тоді в мою малу голівоньку не прийшло нічого кращого, чим зняти шорти разом з трусами та голосно заявити «Я внук!».

  1. В дитинстві я дуже любила сніговиків, прямо таки обожнювала. Кожна прогулянка зимою – це були процесії вибирання красивого одягу для сніговиків. Я вважала, що я їм сподобаюсь, якщо буду виглядати красиво. Є ще в сімейному альбомі фото де я цілую сніговика.

6.Нам з подругою колись настільки хотілось стати шпигунами, що ми почали слідкувати за місцевим безхатьком. Ну в підсумку ми його так дістали, що він дав нам п’ятдесят гривень, щоб ми від нього відстали.

7.В мене є брат з яким ми двійнята. Якось ми йшли додому зі школи попри бізнес-центр. А там були дзеркальні вікна. Ну і ми вирішили подурачитись, почали скакати, робити дивні вирази обличчя та показувати язики. А потім вийшов чоловік в костюмі і ледь стримуючи сміх попросив нас перестати, бо в них засідання,

8.Якось я закохалась в хлопчика, який жив в сусідній квартирі і наші балкони були один біля одного мало не в притик. Я завжди тримала праву руку розкритою, коли лягала спати, щоб він міг легко вдіти колечко на пальчик, якщо вирішить прийти до мене.

9.Було мені сім років. І я вирішила, що саме зараз час написати заповіт… В результаті я віддала всі іграшки котові Пушку, кімнату безхатьку дядьку Колі, який завжди привітно махав мені і захищав від хуліганів. А, і була в мене книга по етикету, яку я віддала брату. Віддала цей папірчик я своїй тьоті, яка працювала адвокатом, яка зрозуміла, що це дуже серйозна справа, дивлячись на моє дитяче «суворе» личко, зробила копії, які правильно оформлені та роздала всім «спадкоємцям», а оригінал повісила в рамочці біля своїх дипломів.

10.Пам’ятаю як ми з мамою та молодшою сестрою надівали теплі в’язані шкарпеточки, такі ж теплі піжами і пили тепле какао з печеньком та дивились «Том та Джері». Прекрасні та затишні часи.

11.Якось не впізнала тата. Було мені років чотири-п’ять було. Татко тоді під нуль постригся. А я взяла телефон, зателефонувала бабусі та сказала, що мама привела чужого дядечка і пішла з ним спати. Бабця виявилась метеором та через декілька хвилин була в нас дома. Влетіло мені тоді гарно.

Оцініть статтю
Джерело
11 життєвих історій з дитинства, які піднімуть настрій на цілий день