Ще коли ми познайомились, було вирішено, якщо наші відносини й стануть серйозними, то одружуватись ми не будемо. Станемо жити в цивільному шлюбі. Не знаю навіть, чому, проте ми обоє геть не поділяли святості шлюбу. Звичайний папірець зі звичайними підписами та буквами, які складаються в імена та прізвище.
Як не дивно, але слова зізнання в коханні перший промовив я. Аліна була така щира та справжня, що не закохатись в неї було неможливим.
Вона жила з батьками, адже оренда квартири коштувала дуже дорого, тим паче для студентки, яка тільки розпочинає свій життєвий шлях. Я хотів забрати її до себе, але вона постійно повторювала, що ще не час.
-Аліно, я тебе кохаю понад все на світі. Ти народиш для нас дитину? — навіть не очікувано для самого себе промовив.
Того вечора ми сиділи в ресторані, та святкували нашу другу річницю.
І я тебе кохаю, — вперше зізналась вона. Дівчина була гордою, тому такі речі давались їй не легко.
Після цієї зустрічі вона й завагітніла. Ми домовились, що зараз вона ще по живе з батьками, поки прийде час народжувати. За цей час я мав зробити ремонт у своїй квартирі та купити речі для малюка, якого ми так чекали. Аліна була не проти такого розкладу речей. Батьки її підтримували, поки я був на роботі, та в справах, за нею завжди хтось доглядав. Я був спокійним.
Після кожного відвідування лікаря, вона відправляла мені фото УЗІ знімків нашого янголятка. З моменту, коли я дізнався про її вагітність, мій настрій не міг зіпсувати ні хто. Нарешті зрозумів, що таке бути по справжньому щасливим.
Одного дня, в мене виявився скорочений робочий день — в шефа був День Народження. В честь цього він закрив фірму. Годин до трьох всі святкували та вітали його, а після він відпустив всіх додому. Цього ж дня Аліна мала знову йти робити знімок. Вирішив зробити сюрприз коханій. Поїхав до лікарні, в якій вона мала народжувати, знайшов потрібний кабінет, сів на лавці, чекаю. За дверима почувся знайомий голос. Відкриваються двері, виходить Аліна, а за нею чоловік. Це був не лікар. Я відразу опустив очі на їхні руки. На безіменних пальцях були однакові обручки. В цей момент моє серце впало нижче п’яток.
-Привіт тихо промовила дівчина — що ти тут робиш, Андрію?! — вона подивилась на чоловіка, що стояв поряд, дала документи, що тримала в руках, й попросила занести до реєстратури.
-Та ось, хотів зробити тобі сюрприз, та бачу, ти змогла зробити його краще за мене. Не хочеш мені нічого сказати?
-Андрію… ти розумієш… я хотіла тобі зізнатись, але не могла. Ти став для мене дорогим…
Як виявилось, в Аліни вже була сім’я. Жила вона з чоловіком, а не батьками. У них з чоловіком в парі була мала біологічна сумісність. Завести спільну дитину було практично неможливо. Того дня, коли пара дізналась про це, ми й познайомились. Аліна вирішила завагітніти від мене, й видати дитину за рідну чоловікові. Наскільки їй тоді пощастило. Ми навіть схожі були. Коли прийшов час обирати, вона не змогла розлучитись ні з одним з чоловіків, бо мала почуття до мене й до нього одночасно.
Як тепер вчинити, голови не прикладу. Я так чекаю цю дитину... до того ж почуття не змінились до Аліни, навіть після такого сюрпризу.
