**Щоденниковий запис**
Її звали Олена, вона була його колишньою колегою. За кілька годин до святкового обіду чоловік подзвонив і сказав: «Нам треба поговорити».
Вона звалась Марічка, і колись вони працювали разом. Перед урочистою вечерею мій чоловік набрав мій номер і промовив: «Нам треба поговорити».
Я стояла на кухні нашої київської квартири, акуратно розкладаючи серветки на столі, приготованому для свята. Це була наша десята річниця весілля з Олегом, і я хотіла, щоб усе було ідеально: свічки, його улюблене вино, запах смаженої риби, що наповнював дім. Але за кілька годин до приходу гостей задзвонив телефон. На екрані імя чоловіка. «Наталю, нам треба поговорити», сказав він глухим, далеким голосом. У той момент серце стиснулося, наче передчуття нестримного лиха. Я ще не знала, що ця розмова переверне моє життя, але вже відчувала, як руйнується все, що будувала роками.
Олег був моєю опорою, моєю великою любовю, тим, з ким я ділила мрії й випробування. Ми зустрілися в університеті, одружилися молодими, разом виховували нашу доньку, Софійку. Я вірила йому сліпо, навіть коли він затримувався на роботі чи їздив у відрядження. Пишалася його успіхами Олег став керівником відділу у великій компанії, його харизма відчиняла будь-які двері. Та тримаючи телефон, я згадала деталі, які ігнорувала: його відсутній погляд, короткі відповіді, дивні дзвінки, які він швидко переривав. Імя «Марічка» спалахнуло в памяті, як тінь, яку я відмовлялася помітити.
Марічка працювала з ним два роки тому. Я бачила її на корпоративі високу, з упевненою посмішкою, поглядом, занадто довго спрямованим на Олега. Тоді я відігнала цей укол ревнощів: «Просто колега, нічого серйозного». Олег навіть сказав, що Марічка звільнилася та переїхала в інше місто. Але сьогодні, почувши його нерішучий голос у трубці, я зрозуміла: вона нікуди не зникала. «Я не хотів, щоб так вийшло, Наталю» почав він, і кожне слово лунало, як удар. Він зізнався, що зустрічається з Марічкою вже рік, що вона повернулася до Києва, що він «загубився». Я мовчала, відчуваючи, як ґрунтить під ногами.
Не памятаю, як поклала трубку. Не памятаю, чи вимкнула піч чи прибрала свічки, які зранку запалила з такою надією. Ду
