Після того, як я почув цю історію від своєї подруги, моє ставлення до людей змінилося кардинально. Так само і мій дружина переглянула свої погляди. Ми стали менше спілкуватися зі знайомими, обмежили розмови про родину. Ні, ми не втратили довіру, стосунки залишилися добрими, але в особисте життя більше нікого не пускаємо. А все через одну неприємну ситуацію, що трапилася з близькою подругою та її чоловіком.
У них були давні друзі. Спілкувалися ще зі студентських років. Їхні чоловіки працювали разом, а самі жінки колись сиділи за однією партою. Згодом подруга вийшла заміж, народила доньку Соломію. Познайомила свою приятельку з товаришем чоловіка, теж почали зустрічатися.
Через якийсь час чоловік приятельки звільнився і знайшов кращу роботу, а його дружина отримала гарну вакансію в Києві. Контактів стало менше. Моя подруга кілька разів у декрет виходила (бо ж і дітки підростали), це роботодавцю не сподобалося, і її, скориставшись приводом, звільнили.
Чоловіку довелося ще більше працювати, щоб прогодувати четверо дітей і дружину, та загалом у них все складалося добре. Придбали будинок під Києвом, гарно облагородили обійстя. Грошей стало вистачати, хоча багатими вони не були.
У тієї пари, що без дітей, справи йшли по-іншому: будували карєру, їздили на відпочинок по Україні, жили для себе.
Якось ті, у кого діти, запросили знайомих у своє заміське обійстя біля Черкас. Думали, відпочинуть від столичної метушні, можна буде шашлик посмажити, дітей на річку свозити, в ліс по гриби сходити. Погода була ідеальна. Подруга подзвонила знайомій і запропонувала приїхати. Та зраділа, але сказала, що спочатку порадиться із чоловіком, а тоді повідомить. Після розмови вона поклала телефон, але забула його вимкнути. І тут подруга почула на свою адресу таке, про що навіть не здогадувалась.
Виявилося, ті друзі вважають їх родину невдахами, які геть нічого не тямлять у житті. На їхню думку, життя з чотирма дітьми змушує ледь виживати від зарплати до зарплати. Їхній будинок «руїна», куди соромно кликати гостей, а діти неслухняні. Навіщо, мовляв, народжувати стільки дітей? Половину треба було віддати в дитбудинок. А жінка зануда, постійно розповідає лише про дітей.
Чоловіка ж назвали грубияном, з яким і поговорити нема про що. Потім звязок перервався. Пара, яка все це почула, сиділа в шоці, навіть хотіли поїхати й висловити все цим друзям особисто. Але тут подзвонив чоловік тієї приятельки сказав, що вони приїдуть у гості на вихідних. Господар лише погодився, мовляв, будуть раді бачити, й поклав слухавку.
Вони обговорили все між собою й вирішили дочекатися гостей. Ті приїхали з якоюсь дешевою консервацією та дешевими цукерками для дітей. Чоловік одразу запитав:
Яка у вас мала зарплатня, що навіть нормальних гостинців купити не можете? Нічого, зараз ви у нас добре попоїсте все вже на столі! Поїсте, а потім допоможете, роботи вистачає.
Подружжя не могло повірити власним вухам, а до діалогу підключилася дружина:
А чого у вас досі немає дітей?
Ще не готові, все попереду, відповіла знайома.
Ну зрозуміло. Лише грубі люди заводять дітей, а розумні повинні жити для себе, з натяком сказала гостя.
Після цих слів господарі просто заніміли. Було зрозуміло, що гості вже все знають. Самі ж друзі знайшли якийсь привід швидше поїхати.
Що скажете про таку ситуацію? Чи правильно вчинила ця пара? Можливо, варто було бути привітнішими чи, навпаки, проявити твердість? Як би ви вчинили?
