Її формула щастя – у мокрому носі.

Галина жила із своєю дочкою вдвох. З домашніх тварин у них були лише рибки і то не довго, коли її дочка була маленькою.

Особливої любові до собак чи кішок Галина ніколи не відчувала. Можливо тому, що в неї ніколи не було домашніх улюбленців. Тому й дочці вона не дозволяла їх ніколи заводити.

Та ось одного разу її дочка, будучи вже дорослою людиною, вирішила не запитувати у мами дозволу. Дівчина просто принесла додому маленький комочок, якраз у переддень маминого дня народження.

Цьому комочку від сили ледь було два місяці, це була дівчинка йоркширського тер’єра. Маленьке чорняве створіння із русявим чубчиком.

Малюк спочатку соромився і намагався заховатися. Навіть зі страху і зміни обстановки – він випадково намочив килим. Звичайно ж, що Галині це стало не приємно, але ж не сварити крихітну істоту.

Хоча жінка не була в захваті від нового жителя, але не проганяла його. Цуценя її навіть чимось вабило. За кілька годин для собачки було обрано кличку. Назвали малючку Лізі.

Собачка росла і дарувала своїм господиням любов і ласку. Навчилася виконувати кілька команд і обожнювала, коли з нею ділилися морозивом.

Галина з дочкою, коли приходили змучені з роботи, чи чимось засмучені – на вході в дім їх зустрічав радісний хвостик, який крутився і скакав. Кожний рух Лізі видавав її любов.

А дівчата, в свою чергу, наповнювалися вдома добротою, яким б невдалим видавався день, Лізі рятувала їх і дарувала радість.

Ця маленька собачка – це справжня формула щастя! Особливо її маленький хвостик, мокрий носик і щенячий погляд, коли вона ненароком нашкодила.

Тому ощасливлюйте себе присутністю чотирилапих.

Оцініть статтю
Джерело
Її формула щастя – у мокрому носі.